Композитор Олег Кирилков створив власну версію Carol of the Bells

Справжнє Різдво — це не лише свято традицій чи атмосфери. Різдво — це відповідь Бога людині: "Я з тобою. Я не залишив тебе". Особливо сьогодні, в немирний час, Різдво — це про надію, віру і Божу присутність поруч із нами. 

А ще справжнє Різдво — це "Щедрик", безсмертний твір Миколи Леонтовича, створений на початку ХХ століття на основі давніх українських щедрівок. Облетівши світ завдяки гастролям хору Олександра Кошиця у 1919 році, "Щедрик" Леонтовича під назвою Carol of the Bells став мегахітом, а зараз — музичним символом Різдва. Й сьогодні, через понад століття, у кожного музиканта обов'язково є своя інтерпретація Carol of the Bells.

Спеціально до Різдва-2025 видатний піаніст, композитор і аранжувальник, лауреат українсько-французького ордена Королеви Анни "Честь Вітчизни" за внесок у світову популяризацію української музики Олег Кирилков із Білої Церкви теж створив власну версію мелодії, яка з року в рік об’єднує мільярди людей на планеті.

Oleg Kirilkov добре відомий музичним гурманам завдяки авторському стилю, де органічно поєднуються українська народна музика, джаз, неокласика. У портфоліо Олега понад 300 композицій, кожна з яких — квиток у неймовірну емоційну подорож. 

Можливо, тому його музику щомісяця завантажують на Spotify, YouTube та TikTok сотні тисяч людей — як для особистого прослуховування, так і для створення різноманітних відеоісторій. Де проходить межа між масовим саундом й особистою інтонацією, і що для нього означає Різдво Олег Кирилков розповів напередодні свят.

— Пане Олеже, коли ви створювали власну версію Carol of the Bells, які були відчуття?

— Відповідальність, безумовно, адже "Щедрик" — це наш, український, справжній культурний код, а не просто музика, з ним не можна поводитися легковажно. 

Але, мушу зізнатися, що водночас із величезною відповідальністю я відчував безмежну свободу й легкість усередині. Ніби моїми руками керувала якась особлива сила. В кінці твору я свідомо перейшов на мажор, я хочу щоб кожен слухач відчув надію. Надію, яка потрібна сьогодні кожній людині, хто страждає в час війни.

— Ваша версія Carol of the Bells дуже стримана, майже камерна. Ви свідомо відійшли від ефектності?

— Так, бо для мене Різдво — момент внутрішньої паузи. Мені хотілося, щоб музика нічого не пояснювала, а просто була присутня. Щоб вона не вела за собою, а давала змогу слухачеві самому увійти в цей стан.

— Ваша музика дуже впевнено почувається в Мережі: по 100 тисяч слухачів на Spotify, мільярди переглядів на YouTube Shorts, 5 мільярдів переглядів треку Quirky в TikTok, пів мільйона відео на ваші треки. У який момент ви зрозуміли, що стали частиною масової культури?

— У той момент, коли перестав сприймати цифри як мету (сміється). Вони, звісно, вражають, але по-справжньому важливе інше: коли музика починає жити поза твоїм контролем. Коли люди використовують її не тому, що знають ім’я автора, а тому, що вона збігається з їхнім внутрішнім станом. Саме тоді розумієш: твоя музика більше не належить тобі повністю. І це нормально.

— Не виникає за такого масштабу враження, що музика втрачає інтимність?

— Ні, масштаб не скасовує особистого. Навіть у найбільш масштабному середовищі музика залишається індивідуальним переживанням. Хтось слухає її в навушниках пізно ввечері, хтось вмикає у сімейних відео, хтось — у моменти тиші. Якщо музика витримує різні контексти й не втрачає сенсу, значить вона жива.

— Ви 18 років працювали у школах мистецтв. Наскільки цей досвід впливає на вас як на композитора?

— Дуже сильно. Педагогіка вчить слухати й чути не лише звук, а й людину. Музика ж завжди народжується в діалозі — з простором, виконавцем, слухачем. Ця навичка уважного ставлення до іншого, яку виносиш із викладацького досвіду, залишається назавжди.

— Ви рідко говорите про сім’ю публічно, але у вашій музиці відчувається внутрішня стійкість. Наскільки близькі люди присутні у вашій творчості?

— Сім’я — моя ідеальна точка рівноваги й надійний фундамент. Те, що батьки свого часу посіяли в мені любов до музики й підтримали мій шлях, надихає мене передати цю цінність моїм дочкам та сину.

— Що для вас особисто означає Різдво?

— Можливість зупинитися. Справжнє Різдво нагадує нам про те, що Бог прийшов у цей світ і не залишив нас самих. Він поруч, Він з нами!  Ісус — це світло, яке світить в темряві і дає надію. 
Саме цією надією я хочу ділитися з кожним через свою творчість і доторкнутися до їхніх душ і сердець.