Лишаются конечностей не только на войне: протезирование 11-летней Веры и 16-летнего Богдана

Ещё вчера 11-летняя Вера каталась на велосипеде и занималась бальными танцами, спортом, а уже сегодня ей приходится заново учиться ходить. 16-летний Богдан любил тяжелую атлетику, однако болезнь перечеркнула его планы на будущее.
Вера после протезирования. Фото: Future for Ukraine.

Когда мы говорим о статистике людей с ампутациями в Украине, а это более 95 тысяч по состоянию на начало 2025 года согласно имеющимся данным НСЗУ, первая причина, которая приходит на ум, — это война. Бесспорно, российская вооруженная агрессия — главный фактор на сегодняшний день, из-за которого люди в Украине, военные и гражданские, теряют конечности. Впрочем, онкологические заболевания, редкие диагнозы, осложнения после операций и несчастные случаи до сих пор становятся причиной ампутаций среди взрослых и детей.

Еще вчера 11-летняя Вера каталась на велосипеде и занималась бальными танцами, спортом, а уже сегодня ей приходится заново учиться ходить. 16-летний Богдан любил тяжелую атлетику, однако его планы на будущее перечеркнула болезнь. Оба ребёнка сегодня борются с онкологическим заболеванием, из-за которого лишились конечностей, и параллельно проходят протезирование и адаптацию в центре MCOP Украина. Ведь они — дети и больше всего на свете хотят снова стать активными и независимыми.

Реклама

Не чувствовать себя чужой: история Веры

До 11 лет Вера была совершенно здоровым, активным ребёнком. Она занималась спортивно-бальными танцами, любила кататься на велосипеде, бегать вместе со сверстниками. А потом у неё начало болеть колено. Обследование выявило остеосаркому — злокачественную опухоль кости. Болезнь диагностировали на стадии, когда уже не удалось сохранить конечность.

Вера прошла химиотерапию, а затем перенесла высокую ампутацию. Первые месяцы после операции были непростыми. Девочка передвигалась на инвалидной коляске, а дома — на костылях. Самым тяжёлым было терпеть фантомные боли, от которых не спасали ни специальные упражнения, ни другие методы, которые пробовала семья.

Но больше всего Вера хотела снова ходить. Ампутация с вычленением в тазобедренном суставе, которую она перенесла, является одним из самых сложных случаев для протезирования. Поэтому к первому учебному протезу ей было трудно привыкнуть.

Читайте также:

«Из-за высокой ампутации протез постоянно доставлял ей дискомфорт, и, чтобы его откорректировать, нам приходилось ездить из Полтавской области в Харьков по пять часов в одну сторону», — делится Елена, мама Веры.

Коли ми говоримо про статистику людей з ампутаціями в Україні, а це понад 95 тисяч станом на початок 2025 року за наявними даними НСЗУ, першою причиною на думку спадає війна. Безперечно, російська збройна агресія – головний фактор на сьогодні, через яку люди в Україні, військові та цивільні, втрачають кінцівки. Втім, онкологічні захворювання, рідкісні діагнози, ускладнення після операцій та нещасні випадки досі стають причиною ампутацій серед дорослих та дітей.  Ще вчора 11-річна Віра каталася на велосипеді та займалася бальними танцями, спортом, а вже сьогодні мусить вчитися ходити заново. 16-річний Богдан любив важку атлетику, втім, плани на майбутнє його перекреслила хвороба. Обоє дітей сьогодні борються з онкологічним захворюванням, через яке втратили кінцівки, і паралельно проходять протезування й адаптацію в центрі MCOP Україна. Адже вони діти і понад усе на світі хочуть бути знову активними та незалежними. Не почуватися іншою: історія Віри   До 11 років Віра була цілком здоровою, активною дитиною. Вона займалася спортивно-бальними танцями, любила кататися на велосипеді, бігати разом із однолітками. А потім у неї почало боліти коліно. Обстеження виявило остеосаркому — злоякісну пухлину кістки. Хворобу діагностували на стадії, коли вже не вдалося зберегти кінцівку.  Віра пройшла хіміотерапію, а потім перенесла високу ампутацію. Перші місяці після операції були непростими. Дівчинка пересувалася на кріслі колісному, а вдома — на милицях. Найважче було витримувати фантомні болі, від яких не рятували ані спеціальні вправи, ані інші методи, які пробувала родина.  Але понад усе Віра хотіла знову ходити. Ампутація з вичленуванням у кульшовому суглобі, яку вона перенесла, є одним із найскладніших випадків для протезування. Тому до першого навчального протеза їй було важко звикати.  «Через високу ампутацію протез постійно завдавав їй дискомфорту, і, щоб його відкоригувати, нам доводилося їздити з Полтавщини до Харкова по п’ять годин в один бік», — ділиться пані Олена, мама Віри.  Згодом у Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) Україна Віра отримала сучасний протез з електронним коліном. Для дівчинки це означало не просто рухатися зручніше. Нове коліно дозволило їй безпечніше спускатися сходами та похилими поверхнями, а отже, бути самостійнішою.  З новим протезом Віра гуляє, їздить на велосипеді та самокаті. Незабаром планує повернутися до школи. "Коли донька хоче щось спробувати, ми пробуємо. Вона хоче на велосипеді – окей, будемо пробувати на велосипеді. Хоче на самокаті – будемо пробувати. Для мене найважливіше, щоб вона не відчувала себе обмеженою і могла робити те, що хоче", — ділиться мама Віри.  Попри хіміотерапію опановує протез: історія Богдана  Богдану 16. Він завжди любив силові види спорту — займався важкою атлетикою. У вересні 2020 року, ще підлітком, він почав відчувати біль у нозі під час присідань із вагою, не міг повністю стати на п'ятку. Спершу це списали на травму, та огляди у лікарів не показали жодних проблем – ні фізичних, ні з нервовою системою.  Діагностичний шлях виявився довгим. У 2023 році Богдану поставили діагноз міопатія. Його стан поступово погіршувався, все частіше підвищувалася температура, з’являлася слабкість. Лише через півтора року рентген виявив незрозуміле утворення у правій гомілковій кістці. Лікарі встановили аневризмальну кісту, через яку в жовтні 2025 року хлопцеві довелося ампутувати ногу нижче коліна. Але випробування для Богдана та його сім’ї на цьому не закінчилися. У грудні 2025 року, під час додаткового обстеження, лікарі виявили пухлину – знадобилася друга ампутація, цього разу вище коліна.  З грудня 2025 року Богдан проходить онкологічну терапію, і це значно ускладнює його реабілітацію.  «Випадок Богдана набагато складніший, ніж здається на перший погляд, — розповідає фізична терапевтка МСОР Україна Вероніка Кравченко. — Після препаратів, які він отримує в межах терапії, у нього посилюється набряк і погіршується самопочуття. Бувають дні, коли Богдан почувається добре, має стабільні об’єми, щоб протез сидів фізіологічно правильно. Але таких днів не завжди достатньо, щоб побачити швидкий прогрес за три місяці на протезі». Втім, Богдан докладає всю силу волі, щоб не переривати тренування з фізичним терапевтом. Спершу пробував ходити в паралельних брусах. Йому допомагали фізичні терапевти та технік Арем, який має подібну ампутацію. Тоді він добре засвоїв техніку викидання коліна, що є запорукою правильної та безпечної ходи на протезі.  Далі було навчання ходьби на милицях поза брусом: вчилися сідати та вставати, підійматися та спускатися похилою поверхнею та безпечно падати.  Коли Богдан засвоїв техніку ходи на протезі за допомогою милиць, йому дозволили забрати протез додому. На наступне заняття він приїхав уже з двома милицями — на одну спирався, іншу тримав напоготові.  Сьогодні Богдан ходить без допоміжних засобів і за доброго самопочуття долає до 5 км. У вільний час в'яже з паракорду та любить майструвати руками.  Те, про що юнак мріяв всі ці роки лікування, здійснилося. Він знову гуляє, зустрічається з друзями, а якось навіть сам пішов на пошту забрати посилку вагою 14 кг, чим неабияк здивував батьків. Зараз Богдан завершує курс занять із фізичним терапевтом і готується до отримання постійного карбонового куксоприймача.  Директор MCOP Україна Андрій Петрук наголошує, що для команди центру принципово важливо приймати пацієнтів незалежно від причини ампутації.  «Ми звикли, що про протезування говорять переважно в контексті війни, і це справедливо — саме ветерани сьогодні становлять більшість наших пацієнтів. Але протезування дітей, як Віри та Богдана, — це окрема, дуже важлива частина нашої роботи. З дорослим пацієнтом ми плануємо на роки вперед, а з дитиною — на десятиліття: вона ще ростиме, і протез доведеться не раз змінювати та підлаштовувати. Тому найважливіше для нас — щоб попри все дитина не відчувала себе інакшою, а могла бути активною на рівні з однолітками та мати щасливе дитинство», – зазначає Андрій Петрук.  Про центр MCOP Україна   Міжнародний центр Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) понад 20 років забезпечує високотехнологічне протезування та відновлення для людей з ампутаціями будь-якої складності. Понад 17 років центр був офіційним партнером Міністерства оборони США в протезуванні американських військових, які брали участь у війнах в Афганістані та Іраку.  З березня 2025 року центр MCOP працює в Україні, у Києві.  Завдяки сучасному протезуванню та програмам адаптації від MCOP понад 120 українських ветеранів вже змогли повернутися до звичного життя, хобі, знайти роботу та створити сім’ю.  Більше про протезування та програми відновлення у MCOP Україна — на сайті центру.  Протезування пацієнтів здійснено за фінансової підтримки міжнародного благодійного фонду Future for Ukraine
Вера после протезирования. Фото: Future for Ukraine.

Впоследствии в Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) Украина Вера получила современный протез с электронным коленом. Для девочки это означало не просто двигаться удобнее. Новое колено позволило ей безопаснее спускаться по лестнице и наклонным поверхностям, а значит, быть более самостоятельной.

С новым протезом Вера гуляет, ездит на велосипеде и самокате. Вскоре планирует вернуться в школу.

"Когда дочь хочет что-то попробовать, мы пробуем. Она хочет на велосипеде — окей, будем пробовать на велосипеде. Хочет на самокате — будем пробовать. Для меня самое важное, чтобы она не чувствовала себя ограниченной и могла делать то, что хочет", — делится мама Веры.

Несмотря на химиотерапию осваивает протез: история Богдана

Богдану 16 лет. Он всегда любил силовые виды спорта — занимался тяжелой атлетикой. В сентябре 2020 года, еще будучи подростком, он начал испытывать боль в ноге во время приседаний с весом, не мог полностью встать на пятку. Сначала это списали на травму, но осмотры у врачей не выявили никаких проблем — ни физических, ни со нервной системой.

Путь к диагнозу оказался долгим. В 2023 году Богдану поставили диагноз «миопатия». Его состояние постепенно ухудшалось, всё чаще поднималась температура, появлялась слабость. Лишь через полтора года рентген выявил непонятное образование в правой голени. Врачи диагностировали аневризмальную кисту, из-за которой в октябре 2025 года парню пришлось ампутировать ногу ниже колена.

Но испытания для Богдана и его семьи на этом не закончились. В декабре 2025 года, во время дополнительного обследования, врачи обнаружили опухоль — потребовалась вторая ампутация, на этот раз выше колена.

Future for Ukraine
Богдан после протезирования. Фото: Future for Ukraine.

С декабря 2025 года Богдан проходит онкологическую терапию, и это значительно затрудняет его реабилитацию.

"Случай Богдана гораздо сложнее, чем кажется на первый взгляд, — рассказывает физиотерапевт МСОР Украина Вероника Кравченко. — После препаратов, которые он получает в рамках терапии, у него усиливается отек и ухудшается самочувствие. Бывают дни, когда Богдан чувствует себя хорошо, у него стабильные объемы, чтобы протез сидел физиологически правильно. Но таких дней не всегда хватает, чтобы увидеть быстрый прогресс за три месяца на протезе".

Впрочем, Богдан прикладывает всю силу воли, чтобы не прерывать тренировки с физиотерапевтом. Сначала он пробовал ходить на параллельных брусьях. Ему помогали физиотерапевты и техник Арем, у которого аналогичная ампутация. Тогда он хорошо освоил технику выброса колена, что является залогом правильной и безопасной ходьбы на протезе.

Далее последовало обучение ходьбе на костылях вне бруса: учились садиться и вставать, подниматься и спускаться по наклонной поверхности, а также безопасно падать.

Когда Богдан освоил технику ходьбы на протезе с помощью костылей, ему разрешили забрать протез домой. На следующее занятие он приехал уже с двумя костылями — на один опирался, другой держал наготове.

Сегодня Богдан ходит без вспомогательных средств и при хорошем самочувствии преодолевает до 5 км. В свободное время он вяжет из паракорда и любит мастерить своими руками.

То, о чём юноша мечтал все эти годы лечения, сбылось. Он снова гуляет, встречается с друзьями, а однажды даже сам пошёл на почту забрать посылку весом 14 кг, чем немало удивил родителей. Сейчас Богдан завершает курс занятий с физиотерапевтом и готовится к получению постоянного карбонового культеприемника.

Директор MCOP Украина Андрей Петрук подчеркивает, что для команды центра принципиально важно принимать пациентов независимо от причины ампутации.

"Мы привыкли, что о протезировании говорят преимущественно в контексте войны, и это справедливо — именно ветераны сегодня составляют большинство наших пациентов. Но протезирование детей, таких как Вера и Богдан, — это отдельная, очень важная часть нашей работы. С взрослым пациентом мы планируем на годы вперед, а с ребенком — на десятилетия: он еще будет расти, и протез придется не раз менять и подстраивать. Поэтому самое важное для нас — чтобы, несмотря ни на что, ребенок не чувствовал себя другим, а мог вести активный образ жизни наравне со сверстниками и иметь счастливое детство", — отмечает Андрей Петрук.

О центре MCOP Украина

Международный центр Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) более 20 лет обеспечивает высокотехнологичное протезирование и реабилитацию для людей с ампутациями любой степени сложности. Более 17 лет центр был официальным партнером Министерства обороны США в области протезирования американских военнослужащих, участвовавших в войнах в Афганистане и Ираке.

С марта 2025 года центр MCOP работает в Украине, в Киеве.

Благодаря современному протезированию и программам адаптации от MCOP более 120 украинских ветеранов уже смогли вернуться к привычной жизни, увлечениям, найти работу и создать семью. Подробнее о протезировании и программах реабилитации в MCOP Украина — на сайте центра.

Протезирование пациентов осуществлено при финансовой поддержке международного благотворительного фонда Future for Ukraine.

дети Future for Ukraine протезирование медицина