Ветерани з ампутаціями взяли участь у сімейній фотосесії

Для багатьох українських родин сьогодні справжнім дивом є не подарунки на Різдво, а прості речі — мати змогу стати на коліно аби зробити пропозицію коханій, тримати за руку рідну людину та бачити успіхи у відновленні та  банальних побутових речах: знову користуватися виделкою, вести дитину в садок чи прикрашати разом різдвяну ялинку. 

Фотопроєкт "Різдво вдома" за участі ветеранів, які втратили кінцівки, та їхніх родин, переосмислює образ Різдва в умовах війни. Спеціально до Різдва центр протезування MCOP Україна спільно з українським холдингом Live Media HUB, який об'єднує незалежні медіа Новини.LIVE, ТиКиїв та Ukraine Breaking News, запросили до участі у фотосесії чотирьох українських захисників, які пройшли складний шлях протезування і відновлення у центрі MCOP Україна, та їхніх рідних та близьких. Історія кожного з них — про внутрішню силу, любов, яка  зцілює, та щоденну працю над собою, що змінює тіло та дарує майбутнє. 

Гліб Кравченко, ветеран 3 ОШбр, з нареченою Аліною

"Для мене Різдво — це тепло дому, світло надії та тиша, в якій хочеться подякувати близьким."

Гліб Кравченко з позивним "Холден" працював у IT, коли почалася повномасштабна війна. Чоловік спочатку допомагав війську як волонтер у рідному Дніпрі. А у 2024 році змінив посаду HR-директора на однострій, щоб бути не спостерігачем, а творцем новітньої історії.  

У складі 3 ОШБр 27-річний "Холден" виконував бойові завдання на сході. 

У вересні 2024 року отримав осколкове поранення лівої ноги від влучання fpv-дрона під час евакуації поранених, яке призвело до ампутації. Завдяки високотехнологічному протезуванню в MCOP Україна він повернувся до цивільної роботи й сьогодні очолює відділ рекрутингу в українській miltech-компанії, що спеціалізується на виробництві літальних апаратів.

З коханою Аліною Гліб познайомився в парку, коли був на реабілітації після ампутації в госпіталі. Аліна допомогла військовому донести каву до лавки. Роззнайомилися, почали спілкуватися.

"Я одразу знав, що ми будемо зустрічатися. Хоча я був ще без протеза, але можливість спілкуватися і ходити на побачення витягли мене з лікарні. Пам’ятаю, як йшов на милицях через снігові замети – намагався випередити, щоб допомогти їй зняти куртку — був справжнім джентльменом, аби тільки вона не відчувала, що в мене є якісь обмеження. Значна частина моєї соціальної реабілітації стала успішною лише завдяки Аліні". 

26 січня буде рік як пара разом. За цей час Гліб вже добре опанував протез завдяки програмі відновлення у центрі MCOP Україна, то ж відчув в собі сили освідчитися коханій. Святкова фотосесія стала гарним приводом: напередодні Різдва захисник став на одне коліно. Аліна відповіла – так! Першу Різдвяну зірку пара зустрічатиме вже в новому статусі — нареченого та нареченої. 

"Різдво – це час бути разом, згадувати важливе й вірити, що попереду — добро і мир. А тепер у нас з Аліною це буде спільна традиція, та і взагалі у нас попереду ще багато часу аби започаткувати собі нові сімейні різдвяні традиції."

Владислав Курілов, ветеран Нацгвардії України, та команда MCOP Україна

"Для мене Різдво — це домашнє свято. Коли я був малий, ми завжди збиралися вдома у бабусі, у тісному сімейному колі. Смачно їли, було цікаво слухати історії, які розповідали бабуся та дідусь, вони завжди пригадували родичів, яких я й не пам'ятав. А потім з друзями ми бігли колядувати. Було класно! Тепло навіть згадувати" — розповідає захисник. 

Зараз рідне місто Влада — Ізюм, що на Харківщині — зовсім інше. Павутини антидронових сіток ховають вулиці, що ведуть до міста, від атак російських FPV-дронів. Змінився й сам Влад. 

Йому було 22 роки, коли він втратив обидві ноги через важкі поранення під час другого свого бойового виходу поблизу селища Роботине на Запорізькому напрямку. 

Влад пройшов протезування у MCOP у США і, попри високу ампутацію, вже за 4 місяці робив свої перші кроки на протезах — завдяки власній силі волі та злагодженій роботі протезистів та фізичних терапевтів центру MCOP у Сильвер-Спрінг. 

З відкриттям центру MCOP в Україні, у Києві, Влада запросили на роботу адміністратором. Чоловік зустрічає пацієнтів в центрі, надає необхідну інформацію про послуги з протезного догляду та власним прикладом демонструє активний спосіб життя навіть з подвійною ампутацією. 

Мама Влада нині живе за кордоном, в Іспанії. Є батько, який залишився в Ізюмі, але туди захиснику доїхати дуже складно. "Є прямий потяг Київ-Ізюм, але квитки на нього швидко розбирають. Якщо лише до Харкова, то треба шукати авто, типу бла-бла кар, і вже тоді до Ізюма. Мені з протезами це важко", — каже Влад. 

"Для мене зараз родина — це мої колеги на роботі, адже з ними я найбільше часу проводжу: Марина – моя протезистка, Юля — фізична терапевтка, і Катя, з якою ми разом працюємо на рецепції в центрі протезування та відновлення MCOP Україна. Ми здружилися дуже сильно, вони моя опора".

Олег Веселов, ветеран спецпідрозділу "Альфа", з донькою Оленою

"Бути поряд сьогодні з сім’єю — це найдорожче диво. Їм завдячую тим, де я є зараз". 

Олег Веселов — снайпер спецпідрозділу "Альфа" Служби Безпеки України — на захисті держави з 2014 року. У лютому 2022 року звільняв околиці Києва від російської окупації. А потім виконував бойові завдання по всій лінії фронту — Луганщина, Харківщина, Запоріжжя та на Донеччині, де й отримав поранення. 

Унаслідок мінно-вибухового поранення Олег зазнав складної черепно-мозкової травми та втратив ліву ногу. Три дні коми, з яких чоловік вийшов завдяки любові та підтримці дружини та доньки. Вони постійно були поруч, тримали за руку,  і Олег говорить, що відчував їхнє тепло, яке стало цілющим. 

Щоб відновити пам’ять, мовлення та інші життєво важливі функції, ветерану знадобився час.  Разом з дружиною та донькою вони пройшли найтемніші часи та  продовжують допомагати Олегу потроху повертатися до повноцінного життя. Олег вже пройшов протезування та відновлення у центрі MCOP Україна, й продовжує долучатися до груп підтримки та інших активностей для ветеранів, які проводить центр. 

День Олега дуже насичений, в ньому немає часу на журбу. Вранці – тренування з хокею, в обід – заняття з логопедом, після травми головного мозку Олег досі заново вчиться говорити, писати й читати, увечері — стрільба з лука. Окрім того, тричі на тиждень ветеран відвідує курси операторів дронів та планує ще бути корисним на захисті держави. 

На фотосесію Олег прийшов зі своєю донькою Оленою. Для нього, як батька найдорожчий дар на Різдво —  це бути разом. 

Віктор Чайка, ветеран 9 ОДШБр ЗСУ, з дружиною Ольгою та синами 

"Для нас Різдво – це завжди тихе сімейне свято. А останні роки я взагалі вдома й не бував на Різдво, виконував бойові завдання, тому ми з синами та дружиною вітали один одного телефоном, якщо щастило з мобільним зв'язком." 

За три роки служби на нулі Віктор у складі 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади ЗСУ пройшов найгарячіші точки — Мар’їнку, Покровський напрямок, Курахове та інші. Був командиром роти. Під час дислокації у броньовик Віктора з побратимами залетів fpv-дрон — удар прийшовся йому в ногу. Чоловік погодився на ампутацію нижче коліна, щоб надалі запротезуватися та ходити повноцінно. Зараз Віктор проходить програму адаптації та оптимізації ходи після протезування у центрі MCOP Україна. До фотостудії вже прийшов без милиць, покладаючись на протез та набуті навички. 

Особливих традицій на Різдво родина Віктора не мала, але давно мріяли зробити сімейну фотосесію, адже завжди бракувало часу. Тому це для них перший досвід побути разом — в тиші та спокої, і зафіксувати цей день. А можливо завести нову гарну звичку — кожного Різдва ходити на фотосесію, аби миті, проведені разом, були не лише в пам'яті, а й на фото. 

"Колись я читала про козаків  в книжках з історії України, а зараз я з цими легендами працюю у студії. Це було не легко емоційно. Після зйомки з Олегом Веселовим я вийшла на балкон студії й розплакалася. А потім відбір фото, і я знову дивилась ці світлини, бачила біль в очах, але поряд з цим болем є сміх, радість життю, і радість, що твої рідні та друзі поруч попри все.  Я дуже хочу вірити, що ці світлини будуть тішити захисників, адже разом ми назавжди зафіксували найцінніші миті — миті єднання родини"  — ділиться своїми емоціями сімейний фотограф Катерина Сметана.

Команда, яка працювала над створенням проєкту "Різдво вдома", висловлює щиру подяку українським бізнесам, які безоплатно надали свої послуги, аби фотосесія відбулася: 

Магазину етноодягу та аксесуарів у Львові "Світ вишиванок" за надані вишиті сорочки для створення образів. 

Фотостудіям Antica Studio та фотостудія W за затишні локації для зйомок. 

Візажистці проєкту Каті Галунько за макіяж та зачіски, що подарували настрій героям.

Фотопроєкт "Різдво вдома" показує, що життя ветерана після ампутації — це складний шлях. Але завдяки високотехнологічному протезуванню, реабілітації та родинній підтримці він може бути комфортним та гідним. 

Про центр протезування MCOP Україна 

Міжнародний центр Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) понад 20 років забезпечує високотехнологічне протезування та відновлення, в тому числі й для ветеранів Іраку та Афганістану. Від початку повномасштабної війни MCOP забезпечив протезування та відновлення у своїх центрах в США для майже 100 українських захисників зі складними випадками ампутацій. 

З березня центр працює в Україні у Києві. Завдяки сучасному протезуванню та програмам адаптації від MCOP українські ветерани змогли повернутися до звичного життя, хобі, знайти роботу та створити сім’ю. Подати заявку на протезування за державною програмою можна на сайті центру.