Катерина Харкiвська — відверто про юриспруденцію та конфлікти

Катерина Харкiвська — кандидатка юридичних наук, дослідниця у сфері соціальних наук, експертка з конфліктології та засновниця  Громадської організації "Центр дослідження проблем громадської безпеки".

В інтерв’ю вона розповіла про свій науковий шлях, значення міждисциплінарних підходів і роль діалогу у сучасному правовому середовищі.

— Катерино, що стало точкою входу у вашу дослідницьку сферу? 

Катерина Харкiвська: Мій шлях починався з традиційної юриспруденції: суди, юридичні висновки, правові позиції. Але досвід роботи з економічними і корпоративними конфліктами відкрив іншу площину: право — не лише інструмент покарання або захисту, а механізм побудови зв’язків. Я спостерігала, як судові перемоги обертались стратегічними поразками, бо руйнували довіру і структури. Це спонукало мене перейти до вивчення моделей врегулювання конфліктів і соціальної взаємодії — саме там, де перетинаються право, психологія, економіка.

— Ви говорите про силу діалогу. Що це означає у науковому розумінні? 

Катерина Харкiвська: Це категорія, яку я досліджую як передумову соціальної стійкості. Діалог — не лише інструмент, а метод соціального конструювання реальності. У моїх роботах я аналізую, як системи врегулювання конфліктів можуть формувати нові форми відповідальності та партнерства. Це стосується не лише міжособистісних ситуацій, а й структурних змін — у бізнесі, громаді, освіті. Моделі, які я розробляю, засновані на аналізі реальних кейсів, але завжди мають теоретичне підґрунтя. Мене цікавить не просто вирішення суперечок, а створення середовища, де конфлікти можуть ставати ресурсом розвитку.

— Як вам вдається поєднувати наукову роботу та соціальний вплив? 

Катерина Харкiвська: Наука повинна мати вихід у практику. Центр, який я заснувала, реалізує аналітичні проєкти, пов’язані з безпекою підприємницького середовища, але наша основна місія — дослідження. Ми аналізуємо, як правові механізми впливають на поведінку бізнесу, які бар’єри виникають у малих та середніх підприємств, які моделі можуть підтримати розвиток через ефективне вирішення конфліктів. Результати ми публікуємо у вигляді досліджень, рекомендацій, освітніх матеріалів. Для мене це — приклад того, як наука може змінювати підходи.

— Які зміни ви бачите у ставленні бізнесу до таких моделей? 

Катерина Харкiвська: Бізнес поступово починає розуміти, що сталий розвиток неможливий без внутрішньої комунікації та механізмів попередження конфліктів. Це вже не про "м’якість", а про ефективність. У сучасному середовищі компанії шукають не лише юридичну підтримку, а системи, які допомагають стабілізувати внутрішні процеси. У своїх роботах я показую, що конфлікт — це точка вибору: або деструкція, або нова структура. І підприємства, які вміють бачити це раніше за кризу, отримують перевагу.

— Чим займається Центр дослідження проблем громадської безпеки? 

Катерина Харкiвська: Центр працює у двох основних напрямах: наукове дослідження й освітні ініціативи. Ми спеціалізуємось на правових аспектах безпеки для малого та середнього бізнесу. Одночасно ми розробляємо теоретичні моделі й апробуємо їх у реальних умовах через консультації, тренінги, аналітичні кейси. Наше завдання — підвищити адаптивність підприємницького середовища до викликів і створити підстави для стійкого розвитку через правові інструменти.

— Як, на вашу думку, має трансформуватись юридична освіта в Україні? 

Катерина Харкiвська: Юридична освіта мусить перейти від накопичення норм до формування мислення. Сьогодні студенти мають вчитись моделювати ситуації, розуміти системні наслідки рішень, працювати з невизначеністю. Конфлікти більше не укладаються в логіку "сторона-А проти сторони-Б". Це складні процеси, що вимагають інтердисциплінарного бачення. Я вважаю, що сучасна юридична підготовка повинна включати знання з соціальних наук, економіки, комунікацій. Лише так ми зможемо готувати фахівців, які здатні творити, а не тільки регулювати.

— Чи був момент, що став для вас науково переломним? 

Катерина Харкiвська: Так. Я супроводжувала кейс корпоративного конфлікту, який завершився тривалими судовими процесами і руйнацією бізнесу обох сторін. Уже після завершення справи один з учасників запитав мене: "А чи можна було зробити інакше?" Це змусило мене замислитись — а де саме втрачається шанс на конструктив? Я почала аналізувати, як можна передбачити, структурувати, трансформувати конфлікт до того, як він набуває юридичної форми. Власне з цього і народилася моя дослідницька зацікавленість: які умови потрібні для того, щоб рішення народжувалося не в конфлікті, а в системі.

— Що б ви порадили молодим науковцям, які тільки починають працювати в юридичній галузі? 

Катерина Харкiвська: Не бійтеся мислити ширше за дисципліну. Юриспруденція — це не замкнене поле. Вивчайте суміжні науки, шукайте джерела інновацій у соціології, психології, управлінні. Досліджуйте не лише закон, а й людину, контексти, системи. І пам’ятайте: право — це не лише про конфлікти, це ще й про можливості. Якщо ви зможете бачити ширше — ви будете не просто юристами, а тими, хто формує нову правову культуру.