Олександр Костєнь: "До суду правду в готовому вигляді не приносять"

"Не все, що можна порахувати, має значення, і не все, що має значення, можна порахувати", - стверджував Ейнштейн. В економічних спорах ця аксіома набуває особливого сенсу, адже тут не збігаються цифри не через арифметику – один і той самий документ може показати протилежні результати, інколи з різницею у сотні мільйонів! Чому?

Наш співрозмовник – чинний член Союзу експертів України, автор низки наукових публікацій із судово-економічної експертизи, учасник багатьох міжнародних конференцій Олександр Костєнь.

За 10 років роботи в його професійному активі – понад тисяча експертиз багатоепізодних економічних спорів, за результатами яких до бюджету України донараховано більш як 1 млрд грн. Олександр активно співпрацює з правоохоронними органами – поліцією, прокуратурою, але високу результативність його експертиз забезпечує унікальна економічна модель, яку він спеціально створив, щоб виявляти справжнє походження цифр. До речі, за цю розробку Олександр Костєнь відзначений високою національною нагородою, орденом Івана Мазепи.

Коли цифри перестають бути доказом, а стають інструментом, завдяки якому з'ясовується правда? Це та інші питання ми поставили експерту в ексклюзивному інтерв'ю.

— Олександре, почнімо з найцікавішого: як часто в економічних спорах присутні одразу кілька "правильних" розрахунків?

— Практично завжди, і це не виняток, а звичайна робоча ситуація. Наприклад, в одній зі справ, де я робив експертизу, розбіжність перевищувала 500 млн грн. Формально обидва розрахунки мали коректний вигляд, а різниця виникла в базі й припущеннях: у тому, як саме рахували.

— Це помилка чи підгонка?

— Частіше підгонка. Помилки теж трапляються, але рідше. Зазвичай обирається підхід, який дає потрібний результат: період, спосіб розрахунку, трактування операції. У підсумку цифри мають акуратний вигляд, але відбивають не фактичну картину, а обрану модель.

— І де ламається розрахунок?

— У вихідній точці. Якщо базу обрано під результат, далі вибудовується хоч і логічна, але хибна конструкція. Це найпоширеніша проблема і водночас – найменш помітна.

— Ви постійно працюєте з такими справами?

— Зараз так, а на старті практики мої завдання були простішими (сміється): перевірка окремих показників, робота з базовою документацією. З часом змінився обсяг справ і їхня структура: з'явилися багатоепізодні кейси, великі масиви даних, складні взаємозв'язки, де недостатньо або неможливо просто "перевірити розрахунок" – потрібно розбирати всю систему буквально по цеглинці. Хоча й у тривіальних, на перший погляд, справах проблеми теж ніколи не лежать на поверхні – завжди доводиться заглиблюватися.

— А що змінюється, коли справи стають складнішими?

— Відповідальність і ціна помилки. Коли йдеться про значні суми, експертний висновок завжди оскаржується: його перевіряють повторно, детально розбирають – шукають слабкі місця. Слабка експертиза перевірок не витримує.

— А ваша експертиза – це перевірка чи перескладання?

— Розбір і перескладання. Перевірка сама собою не дає відповіді, якщо не розуміти, як отримано результат. У більшості випадків модель доводиться збирати заново, оскільки вихідна вже містить викривлення.

— Ви кажете, що працюєте з великими масивами даних. Де в них ховається помилка?
– У зв'язках. От уявіть, наприклад, у спорі окремі показники мають коректний вигляд, а під час зіставлення починають суперечити один одному. У багатоепізодних справах це типова картина: конструкція збирається з частин, які не стикуються між собою.

— А якщо недостатньо даних або вони суперечливі?

— Відновлюю справжню картину через зіставлення показників, аналіз динаміки, непрямі дані. В одному з кейсів після такого розбору розбіжність із початковою версією перевищила 200 мільйонів.

— Чому такі розрахунки взагалі проходять?

— Зазвичай оцінюється результат, а не спосіб його отримання. Акуратно оформлена цифра сприймається як доказ, якщо не заглиблюватися в те, як вона сформована. Але істина, як відомо, ховається в деталях.

— На ваші висновки коли-небудь чинили тиск?

— Майже завжди, якщо сума значна. Експертиза, яка впливає на результат економічного спору, завжди оскаржується. Це частина процесу.

— Ви розробили власну модель виявлення помилок. Що робить її стійкою та відрізняє від інших?

— Без зайвої скромності відповім: відсутність слабких місць. Я переконаний: якщо конструкцію можна зруйнувати повторною перевіркою або запитанням, це не експертиза.

— Ваші експертизи виявляють економічні ефекти на мільярди гривень. Це виняток чи норма?

— Система (сміється). Коректні розрахунки безпосередньо впливають на рішення, помилкові – їх викривляють, але різниця завжди виражається в грошах. І зазвичай – дуже великих.

— Хто все ж каже правду в економічному спорі?

— Поки не розібрано й не доведено появу та рух кожної цифри, усі документи вважаються версіями, одна частина яких побудована на розрахунку, а інша – на підгонці. Зовні ці версії можуть мати однаковий вигляд, але під час ретельної перевірки різниця буде очевидною: міцні цифри залишаться незмінними, підігнані – посиплються.

З цієї причини в економічних спорах важлива не цифра сама по собі, а її походження. Зрозумійте, ніхто не приносить до суду правду в готовому вигляді. Її потрібно шукати, використовуючи всі доступні методи, а в разі їхньої нестачі – розробляти нові. Фінансові генії постійно вигадують дедалі тонші й витонченіші схеми приховування грошей, тому судово-економічні експерти мають тримати руку на пульсі. Інакше – усе марно.