Після поранень на війні — як ветеранам допомагають адаптуватися

Внаслідок війни десятки тисяч українців залишилися з ампутаціями. За попередніми оцінками Міністерства соціальної політики, з початку повномасштабного вторгнення понад 20 тисяч громадян потребують протезів. Проте ця цифра не є остаточною, оскільки кількість людей, які втратили кінцівки через війну, постійно збільшується.

Про це повідомляє центр протезування Medical Center Orthotics & Prosthetics.

Ветерани з ампутаціями об’єднуються у групах підтримки

Дехто з них вже звикає жити з протезами, тоді як інших чекає тривала реабілітація. Кожен, хто пережив ампутацію, проходить свій індивідуальний шлях, який завжди складний у плані самоприйняття та соціальної адаптації. На цьому етапі для ветеранів та цивільних важливо знати, куди звертатися за розумінням і підтримкою, коли поранення раптово змінило фізіологічний стан.

Американський центр протезування Medical Center Orthotics & Prosthetics Україна проводить безоплатні щомісячні групи підтримки для військових та цивільних українців, які втратили кінцівки через збройну агресію Росії проти України. Групові зустрічі допомагають людям об’єднуватися у спільноти, позбутися відчуття самотності, набувати впевненості та нових знань. 

"Щоб підтримати ветеранів, ми створили безпечний простір, де можна відверто ділитися досвідом, вчитися новому й відчувати себе серед своїх. Теми зустрічей охоплюють усе: від догляду за шкірою до прийняття себе та відновлення взаємодії із суспільством. Ми ділимося знаннями, але часто найцінніша порада звучить від того, хто вже пройшов цей шлях", — коментує Андрій Петрук, директор MCOP Україна.

Групи створені не лише для обміну досвідом та корисною інформацією, а й для відновлення фізичного та емоційного стану ветеранів. Після спільного спілкування учасників запрошують до сезонних фізичних активностей.

Так, ветерани вже тричі покоряли хвилі Дніпра на сапах та спробували саундхілінг — медитативну практику з використанням спеціальних чаш. Їхні звукові вібрації допомагають м’язам розслабитися, знижують рівень стресу та підтримують природне відновлення організму після травм.

"Для ветеранів саундхілінг — м’яка підтримка, яка доповнює фізичну адаптацію і створює простір для спілкування та нових знайомств", — Вероніка Кравченко, фізична терапевтка MCOP Україна, яка проводить групи підтримки. 

Для Романа Сотнікова, ветерана 3-ї ОШБр, саундхілінг — новий досвід. Він зізнається, що постійно хотів розплющити очі та подивитися на чудернацькі інструменти, які видають звуки дощу та щось схоже на скрип паркету. Чоловік каже, був момент, коли подумки зміг перенестися на берег моря, якого не бачив вже дуже багато років, бо один з інструментів нагадав звук гальки під ногами. 

"Для мене дуже цінно щось робити разом із хлопцями, які теж мають протез — спілкуватися, відновлюватися. Разом ефект кращий", — ділиться Роман. 

Історія Романа Сотнікова 

40-річний Роман із Тростянця на Сумщині провів місяць під російською окупацією. Після цього він рішуче вирішив приєднатися до армії, щоб відстоювати рідну землю. Пройшовши навчання та перебуваючи на дислокації у різних містах, Роман разом із 3-ю штурмовою бригадою вирушив до Краматорська для виконання свого першого бойового завдання.

"Мені як сказали, що там за 100-150 м позиції ворога і його треба "валити", я одразу розгубився. Але паніка — прямий шлях бути 200-тим, тому я зібрав всю волю в кулак. Штурми — це не те, що ви бачите в тік-тоці, там дуже багато смертей, половина бійців не повертається. Мені пощастило…"

На межі життя і смерті доводилося бути не раз, каже сам військовий. Якось довелося навіть кілька днів жити по сусідству з окупантами. 

"Це був їхній штурм, і так сталося, що я залишився сам на позиції. Сидів у маленькому бліндажу, коли росіянин закинув мені три гранати — мене не зачепило, лише оглушило. Орки думали, немає нікого в живих, захопили вже цю позицію. А я вижив, сидів за стінкою і слухав, як вони спілкуються між собою", — пригадує захисник. 

Романа вважали зниклим безвісти. Військовий просидів майже дві доби без їжі, а коли не лишилося й води, — вирішив бігти.

"Рано чи пізно мене знайдуть або засипле живим", — думав собі чоловік. До найближчої лісосмуги було приблизно сотню метрів чистого поля, усе як на долоні. 

А менше ніж за пів року Роман отримав поранення на Харківщині — це був осколок в праву ногу від прильоту мінометного снаряда. 

Після повного обстеження у Львові в стопі Романа знайшли шматки роздробленої кістки та призначили операцію.

"Після чистки лікар показує мені той шматочок кістки й каже: бачиш, вона почорніла та спричинила зараження. Є два варіанти — ампутація з можливістю протезування або постійні чистки та все життя на милицях", — пригадує ветеран.  

Роман довго не міг наважитися на ампутацію:

"Пальці рухаються, нога ціла, тільки п’ятки нема. Як це відрізати?"

Військовий порадився з бойовими товаришами, побачив, що хлопці зі схожою ампутацією вже бігають на протезах, і погодився на операцію.  Після протезування та проходження програми адаптації та оптимізації ходи у центрі МСОP Україна, Роман щомісяця приїздить до центру на групи підтримки. Каже, що багато нового дізнається саме від побратимів, які мають подібну ампутацію. 

Нагадаємо, за словами колишнього заступника начальника ГУР Іллі Павленка, голова ГУР Кирило Буданов отримав складне поранення під час одного з боїв. Він просив своїх побратимів залишити його на полю бою, але вони не покинули командира і витягнули з небезпечного місця.

Також військова розвідка отримала доступ до секретних документів про новітній атомний підводний крейсер РФ "Князь Пожарскій". Це флагманський носій ядерної зброї, який лише нещодавно став на бойове чергування.